Міжнародний день рідної мови — день "підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності" проголошений на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня - 17 листопада 1999 року в Парижі. В Україні це свято існує з 2002 року.

Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи в собі справжню людину, кожен із нас повинен в першу чергу створити в своїй душі світлицю, у якій зберігається найцінніший скарб – МОВА.

Мова – це найбільша цінність народу. Це саме той інструмент, який єднає людей однієї нації, робить їх єдиним цілим. Мова, якої нас навчила рідна мати, повнить наші думки. Ми будемо далеко подорожувати, роками жити за кордоном, вивчати та оволодівати іншими мовами, проте всі наші дні будуть наповнюватися словами, через які ми вперше почали сприймати навколишній світ рідною мовою. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського, особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше І. Нечуєм-Левицьким, П. Мирним, М. Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма іншими видатними українцями.

У загальноосвітніх навчальних закладах Сокирянського району 21 лютого 2017 року заплановано провести ряд заходів, присвячених Міжнародному дню рідної мови. За ініціативи філій Інституту модернізації змісту освіти та за підтримки МОН України організовано проведення «диктанту єдності» українською мовою та мовами національних меншин. Учні району візьмуть також участь у загальнообласному заході, приуроченому Міжнародному дню рідної мови.

Рівень розвитку мови є джерелом духовного розвитку народу. Недарма вчені твердять, що словник – це те, що народ знає про світ, а граматика, це те, як він про цей світ говорить. Знати, берегти і примножувати рідну мову – обов'язок кожної людини. Тому й зрозуміло, що народ, який не усвідомлює значення рідної мови, її ролі в розвитку особистості, – не плекає її, не може розраховувати на гідне місце у суцвітті народів. "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", писав В.Сосюра.

Саме ми заради прийдешніх поколінь повинні зберігати і шанувати мову, як це робили наші славні предки. Любімо свою рідну мову, бо з нею наше майбутнє і майбутнє України!

Методист РМК ВОМС РДА                                                                                   Вікторія Гафінчук